Рідна мова – пісня солов’їна
Сценарій свята до Міжнародного дня рідної мови
Звучить музика, виходить учень і читає вірш В.Вихруща „Моя мова”
Мова моя
Із ніжності слова беру насолоду:
Воно – ідеал мій, для злету - крило.
Мова моя дана Богом народу,
Мова моя – це душі джерело.
Вона – моя доля, незмінні вітрила.
Наснагу вона для творіння дає.
Мова моя – це безсмертя і сила,
Мова – найбільше багатство моє.
Наснагу вона для творіння дає.
Мова моя – це безсмертя і сила,
Мова – найбільше багатство моє.
Ця мова в граніті, в Дніпровому плесі...
Найкращі у світі лунають пісні.
В них вічність Шевченка і лагідність Лесі,
І дух тих героїв, що впали в борні.
Найкращі у світі лунають пісні.
В них вічність Шевченка і лагідність Лесі,
І дух тих героїв, що впали в борні.
Вона і покрова, вона і порука,
Початок дороги, початок життя.
Мова моя – це найвища наука,
Це – згусток любові, це – серця биття.
Початок дороги, початок життя.
Мова моя – це найвища наука,
Це – згусток любові, це – серця биття.
До волі вона відчинила нам брами,
Клювали її кровожерні орли.
Мову мою катували віками,
Вели на голгофи, мечами сікли.
Клювали її кровожерні орли.
Мову мою катували віками,
Вели на голгофи, мечами сікли.
Смута її виливалася в сурми.
Стихали в гаях молодих солов’ї.
Мову мою заганяли у тюрми.
В нетрях Сибіру труїли її.
Стихали в гаях молодих солов’ї.
Мову мою заганяли у тюрми.
В нетрях Сибіру труїли її.
Вона в материнстві і в стиглім колоссі,
І клич до геройства в пекельнім бою.
Над мовою ворог знущається й досі –
Насаджує мову бродячу свою.
І клич до геройства в пекельнім бою.
Над мовою ворог знущається й досі –
Насаджує мову бродячу свою.
Вона і надія, і біль, і тривога,
Освячена вірою вічна зоря.
Мова мені дана від Бога,
Вона – то мій корінь і гордість моя.
Ведучий 1
Доброго дня усім гостям нашого свята! Мираді вітати вас на святі, приуроченому Міжнародному дню рідної мови.
Освячена вірою вічна зоря.
Мова мені дана від Бога,
Вона – то мій корінь і гордість моя.
Ведучий 1
Доброго дня усім гостям нашого свята! Мираді вітати вас на святі, приуроченому Міжнародному дню рідної мови.
Ведуча 2
Ласкаво просимо до нас на слово щире, на бесіду мудру.
Ласкаво просимо до нас на слово щире, на бесіду мудру.
Ведучий 1
Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні.
Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні.
Ведуча 2
Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Нам потрібно вчитися берегти свою Батьківщину.
Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Нам потрібно вчитися берегти свою Батьківщину.
Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води
В годину щасли ву і радості мить,
Любіть у годину негоди...
Як вітер, і трави, і води
В годину щасли ву і радості мить,
Любіть у годину негоди...
Любіть Україну у сні й наяву
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Ведучий 1
Для кожного народу дорога його мова,а нам, українцям, найближча до серця – українська.
Для кожного народу дорога його мова,а нам, українцям, найближча до серця – українська.
Мова кожного народу
Неповторна і своя:
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші - трелі солов’я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять:
Зелен клени у діброві
По-кленовому шумлять.
Неповторна і своя:
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші - трелі солов’я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять:
Зелен клени у діброві
По-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
Колосисту на віки
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Берегти її,плекати
Буду всюди й повсякчас,-
Бо ж єдина,так як мати,-
Мова в кожного із нас.
Колосисту на віки
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Берегти її,плекати
Буду всюди й повсякчас,-
Бо ж єдина,так як мати,-
Мова в кожного із нас.
Пісня „ Я – українка”(сл.М.Пасічник, муз.С. Ігнатенка).
Ведуча 2
Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Вона – найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія нашого народу, його душа, культура.
Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Вона – найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія нашого народу, його душа, культура.
Мова
Ой, яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс, лісок, лісочок,
Пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс.
Є іще й байрак.
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс, лісок, лісочок,
Пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс.
Є іще й байрак.
І така ж розкішна і гнучка, як мрія.
Можна звідкіля і звідки,
Можна і звідкіль.
Є у ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль...
Можна звідкіля і звідки,
Можна і звідкіль.
Є у ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль...
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата, то звучало сміхом на полях плаката...
І за все це, мово, дякуєм тобі.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата, то звучало сміхом на полях плаката...
І за все це, мово, дякуєм тобі.
Ведучий 1
Той, хто зневажливо ставиться до мови рідної, не може й сам викликати поваги до себе.
Той, хто зневажливо ставиться до мови рідної, не може й сам викликати поваги до себе.
Рідна мова
Мово рідна,слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
Як ту мову мож забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
Мово рідна,слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
Як ту мову мож забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
От тому плекайте, діти,
Рідненькую мову
І учіться говорити
Своїм ріднимсловом!
Мово рідна,слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
Рідненькую мову
І учіться говорити
Своїм ріднимсловом!
Мово рідна,слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
Дівчинка-українка
Ти, дитино, покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви „ї”, а також, витягнувшись на пальчиках, оберігати місячний серпик букви „є”, що зрізаний з неба разом з ниточкою. Бо кажуть, дитино, що мова наша солов’їна. Правильно кажуть. Але затям собі, що колись можуть настати й такі часи, коли нашої мови не буде пам’ятати навіть найменший соловейко. Тому не можна покладатися тільки на солов’їв, дитино(І.Малкович).
Ти, дитино, покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви „ї”, а також, витягнувшись на пальчиках, оберігати місячний серпик букви „є”, що зрізаний з неба разом з ниточкою. Бо кажуть, дитино, що мова наша солов’їна. Правильно кажуть. Але затям собі, що колись можуть настати й такі часи, коли нашої мови не буде пам’ятати навіть найменший соловейко. Тому не можна покладатися тільки на солов’їв, дитино(І.Малкович).
Буду я навчатись мови золотої...
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
Буду я навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової
В леготі шовковому пісні колискової.
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової
В леготі шовковому пісні колискової.
Пісня „ Заспівай мені, мамо моя”(сл.О.Богачук, муз. В.Верменича).
Ведучий 1
Шановні глядачі, зараз до вашої уваги інсценізація „Легенди про мову”.
Шановні глядачі, зараз до вашої уваги інсценізація „Легенди про мову”.
Дівчинка 1
Такий гарний край, сонячний, багатий і широкий, а вона йде та йде...
Такий гарний край, сонячний, багатий і широкий, а вона йде та йде...
(Ззаходить дівчинка – Українська мова)
Дівчинка 2
Іде та плаче. Плаче та сльози втирає Так багато хат, так багато шкіл, церков, а для неї – немає місця.
Іде та плаче. Плаче та сльози втирає Так багато хат, так багато шкіл, церков, а для неї – немає місця.
Дівчинка 1
Лишила вона гори і долини,минає широкі степи, як море, широкі. Так багато міст, містечок, а для неї – ніде немає місця, немає малого куточка.
Лишила вона гори і долини,минає широкі степи, як море, широкі. Так багато міст, містечок, а для неї – ніде немає місця, немає малого куточка.
Дівчинка 2
Іде. Лише важко зітхає та сльози втирає.
Хлопчик
Чого ти тут, бідна дівчино?
Іде. Лише важко зітхає та сльози втирає.
Хлопчик
Чого ти тут, бідна дівчино?
Дівчинка-Укр.мова
Прогнали мене.
Прогнали мене.
Хлопчик
Хто смів тебе прогнати? Невже це правда? Чи є на світі такі лихі люди?!Та ж тепер увесь світ визнає людські права!
Хто смів тебе прогнати? Невже це правда? Чи є на світі такі лихі люди?!Та ж тепер увесь світ визнає людські права!
Дівчинка-Укр.мова
Ти, мабуть, мене шануєш і не дозволиш, щоб мене вбили, але мене прогнали...Ти, мабуть, нічого вже не порадиш. Так я йду ні хати, ані куточка не маю.
Ти, мабуть, мене шануєш і не дозволиш, щоб мене вбили, але мене прогнали...Ти, мабуть, нічого вже не порадиш. Так я йду ні хати, ані куточка не маю.
Хлопчик
І чи завжди так було?
І чи завжди так було?
Дівчинка-Укр.мова
О, ні! Колись я була щасливою й багатою! Тоді інакше було: моя мати була вільна, славна. Увесь світ її знав. Так давно це було! А тепер?Усе змінилося. Я гірко плакала, сумними піснями свій біль і жаль виливала.А вже й тих пісень не хочуть почути, щоб світ не знав правди. Одні не можуть мене прийняти до своїх родин, до шкіл,до церков, бо вони бояться кари від чужої влади , а інші – байдужі – не мають часу ані місця для мене, - нащо витрачати силу, час і гроші, количужі свою мову їм дають.
О, ні! Колись я була щасливою й багатою! Тоді інакше було: моя мати була вільна, славна. Увесь світ її знав. Так давно це було! А тепер?Усе змінилося. Я гірко плакала, сумними піснями свій біль і жаль виливала.А вже й тих пісень не хочуть почути, щоб світ не знав правди. Одні не можуть мене прийняти до своїх родин, до шкіл,до церков, бо вони бояться кари від чужої влади , а інші – байдужі – не мають часу ані місця для мене, - нащо витрачати силу, час і гроші, количужі свою мову їм дають.
(Забігає гурт дітей)
1 Яка бідна заплакана дівчинка!
2 Яка сумна сирота!
3 Звідки вона прийшла?
4 Куди ж вона йде?
5 Чому так плаче?
Хлопчик
Хто ти? Як тебе звати?
Хто ти? Як тебе звати?
Дівчинка-Укр.мова
Я – Українська Мова. Мене виганяють з України. Я блукаю по чужині і не маю спокою...
Хлопчик
Нещаслива ти, наша рідна мово! Бідна мово! Ми тебе не забудемо! Ти будеш із нами жити – нам будеш оповідати вірші, казки, байки! Будеш співати нам пісні. Ти допоможеш нам пізнати країну наших батьків, дідів..
Я – Українська Мова. Мене виганяють з України. Я блукаю по чужині і не маю спокою...
Хлопчик
Нещаслива ти, наша рідна мово! Бідна мово! Ми тебе не забудемо! Ти будеш із нами жити – нам будеш оповідати вірші, казки, байки! Будеш співати нам пісні. Ти допоможеш нам пізнати країну наших батьків, дідів..
Укр. мова
Знаю, любі діточки. Ви мене шануєте, любите і не забуваєте; а що роблять ті, що мене не знають? Хто їм пісню заспіває, хто ж їх молитися рідною мовою навчить?
Знаю, любі діточки. Ви мене шануєте, любите і не забуваєте; а що роблять ті, що мене не знають? Хто їм пісню заспіває, хто ж їх молитися рідною мовою навчить?
Діти
Бідні вони.
Бідні вони.
Укр. мова
Бідні й нещасні. Не можу йти далі. Проганяють мене зі школи, з церкви, з дому; хочуть мене вбити, а я ще живу і буду жити! Я буду жити в устах і серцях українських дітей, що мене – Укр. мову – не забувають і ніколи не забудуть.
Бідні й нещасні. Не можу йти далі. Проганяють мене зі школи, з церкви, з дому; хочуть мене вбити, а я ще живу і буду жити! Я буду жити в устах і серцях українських дітей, що мене – Укр. мову – не забувають і ніколи не забудуть.
Дівчинка 1
Залишайся з нами, Укр. мово! Ми тебе не будемо проганяти і не будемо забувати.
Залишайся з нами, Укр. мово! Ми тебе не будемо проганяти і не будемо забувати.
Рідна мова
Вона, як ніжна пісня колискова,
Заходить в серце й душу з ранніх літ,
Ця мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине в свій стрімкий політ.
Заходить в серце й душу з ранніх літ,
Ця мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине в свій стрімкий політ.
О мово, ти, як дивная сопілка,
То звеселяєш, то хвилюєш нас,
Тобі вклонялась Леся Українка,
Й благословенний батько наш Тарас.
То звеселяєш, то хвилюєш нас,
Тобі вклонялась Леся Українка,
Й благословенний батько наш Тарас.
В тобі черпають силу життєдайну,
Ті, хто зі злом вступають у двобій.
У мові цій я бачу незвичайну
Твою красу, народе славний мій.
Ті, хто зі злом вступають у двобій.
У мові цій я бачу незвичайну
Твою красу, народе славний мій.
Як гірко, що така пісенна мова
Для декого „не в моді” стала вже,
Вони соромляться простого слова,
Невже це може статися, невже?
Для декого „не в моді” стала вже,
Вони соромляться простого слова,
Невже це може статися, невже?
Ніхто не має права забувати
Своєї мови рідної ніде,
Як ті пісні, які співала мати,
І як своє дитинство золоте.
Своєї мови рідної ніде,
Як ті пісні, які співала мати,
І як своє дитинство золоте.
О рідна мово! Твої ніжні звуки –
Це радості і щастя глибина.
Так ти свята, як ті невтомні руки,
Що хліб ростять зі щедрого зерна.
Це радості і щастя глибина.
Так ти свята, як ті невтомні руки,
Що хліб ростять зі щедрого зерна.
Ти зіткана із сонця і блакиті,
Неначе доля чиста, осяйна,
Хоча багато різних мов на світі,
Але в моєму серці ти одна.
Неначе доля чиста, осяйна,
Хоча багато різних мов на світі,
Але в моєму серці ти одна.
Любіть, вивчайте рідну мову,
Бо скільки ще не звіданого в ній
І бережіть, як пісню вечорову,
Як зірку ясну всіх земних надій.
Бо скільки ще не звіданого в ній
І бережіть, як пісню вечорову,
Як зірку ясну всіх земних надій.
Ведуча 2
Шановні гості! Ми були б дуже раді і щасливі, якби ви від сьогоднішнього свята залишили у своєму серці одну краплину любові до рідної мови.
Шановні гості! Ми були б дуже раді і щасливі, якби ви від сьогоднішнього свята залишили у своєму серці одну краплину любові до рідної мови.
Ведучий 1
Ми дякуємо всім, хто прийшов на наше свято. Від щирого серця вітаємо вас з Міжнародним днем рідної мови і бажаємо бути гордими з того, що ми є громадянами нашої країни, належимо до такого прекрасного,дотепного народу, маємо таку мальовничу Батьківщину, таку співучу, багату мову.
Ведуча 2
Тож шануймося, будьмо дбайливими господарями того, що маємо.
Плекаймо рідну мову в наших родинах.
Ми дякуємо всім, хто прийшов на наше свято. Від щирого серця вітаємо вас з Міжнародним днем рідної мови і бажаємо бути гордими з того, що ми є громадянами нашої країни, належимо до такого прекрасного,дотепного народу, маємо таку мальовничу Батьківщину, таку співучу, багату мову.
Ведуча 2
Тож шануймося, будьмо дбайливими господарями того, що маємо.
Плекаймо рідну мову в наших родинах.
Пісня „Родина, родина”(сл.В.Крищенко, муз.О.Злотник).