воскресенье, 8 мая 2016 г.

Рідна мова – пісня соловїна
Сценарій свята до Міжнародного дня рідної мови
Звучить музика, виходить учень і читає вірш В.Вихруща „Моя мова”

Мова моя

Із ніжності слова беру насолоду:
Воно – ідеал мій, для злету -  крило.
Мова моя дана Богом народу,
Мова моя – це душі джерело.
Вона – моя доля, незмінні вітрила.
Наснагу вона для творіння дає.
Мова моя – це безсмертя і сила,
Мова – найбільше багатство моє.
Ця мова в граніті, в Дніпровому плесі...
Найкращі у світі лунають пісні.
В них вічність Шевченка і лагідність Лесі,
І дух тих героїв, що впали в борні.
Вона і покрова, вона і порука,
Початок дороги, початок життя.
Мова моя – це найвища наука,
Це – згусток любові, це – серця биття.
До волі вона відчинила нам брами,
Клювали її кровожерні орли.
Мову мою катували віками,
Вели на голгофи, мечами сікли.
Смута її виливалася в сурми.
Стихали в гаях молодих солов’ї.
Мову мою заганяли у тюрми.
В нетрях Сибіру труїли її.
Вона в материнстві і в стиглім колоссі,
І клич до геройства в пекельнім бою.
Над мовою ворог знущається й досі –
Насаджує мову бродячу свою.
Вона і надія, і біль, і тривога,
Освячена вірою вічна зоря.
Мова мені дана від Бога,
Вона – то мій корінь і гордість моя.
Ведучий 1
Доброго дня усім гостям нашого свята! Мираді вітати вас на святі, приуроченому Міжнародному дню рідної мови.
Ведуча 2
Ласкаво просимо до нас на слово щире, на бесіду мудру.
Ведучий 1
Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні.
Ведуча 2
Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Нам потрібно вчитися берегти свою Батьківщину.
Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води
В годину щасли ву і радості мить,
Любіть у годину негоди...
Любіть Україну у сні й наяву
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Ведучий 1
Для кожного народу дорога його мова,а нам, українцям, найближча до серця – українська.
Мова кожного народу
Неповторна і своя:
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші - трелі солов’я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять:
Зелен клени у діброві
По-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
Колосисту на віки
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Берегти її,плекати
Буду всюди й повсякчас,-
Бо ж єдина,так як мати,-
Мова в кожного із нас.
Пісня „ Я – українка”(сл.М.Пасічник, муз.С. Ігнатенка).
Ведуча 2
Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Вона – найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія нашого народу, його душа, культура.
Мова
Ой, яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс, лісок, лісочок,
Пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс.
Є іще й байрак.
І така ж розкішна і гнучка, як мрія.
Можна звідкіля і звідки,
Можна і звідкіль.
Є у ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль...
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата, то звучало сміхом на полях плаката...
І за все це, мово, дякуєм тобі.
Ведучий 1
Той, хто зневажливо ставиться до мови рідної, не може й сам викликати поваги до себе.
Рідна мова
Мово рідна,слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
Як ту мову мож забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
От тому плекайте, діти,
Рідненькую мову
І учіться говорити
Своїм ріднимсловом!
Мово рідна,слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
Дівчинка-українка
Ти, дитино, покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви „ї”, а також, витягнувшись на пальчиках, оберігати місячний серпик букви „є”, що зрізаний з неба разом з ниточкою. Бо кажуть, дитино, що мова наша солов’їна. Правильно кажуть. Але затям собі, що колись можуть настати й такі часи, коли нашої мови не буде пам’ятати навіть найменший соловейко. Тому не можна покладатися тільки на солов’їв, дитино(І.Малкович).
Буду я навчатись мови золотої...
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
Буду я навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової
В леготі шовковому пісні колискової.
Пісня „ Заспівай мені, мамо моя”(сл.О.Богачук, муз. В.Верменича).
Ведучий 1
Шановні глядачі, зараз до вашої уваги інсценізація „Легенди про мову”.
Дівчинка 1
Такий гарний край, сонячний, багатий і широкий, а вона йде та йде...
(Ззаходить дівчинка – Українська мова)
Дівчинка 2
Іде та плаче. Плаче та сльози втирає Так багато хат, так багато шкіл, церков, а для неї – немає місця.
Дівчинка 1
Лишила вона гори і долини,минає широкі степи, як море, широкі. Так багато міст, містечок, а для неї – ніде немає місця, немає малого куточка.
Дівчинка 2
Іде. Лише важко зітхає та сльози втирає.
Хлопчик
Чого ти тут, бідна дівчино?
Дівчинка-Укр.мова
Прогнали мене.
Хлопчик
Хто смів тебе прогнати? Невже це правда? Чи є на світі такі лихі люди?!Та ж тепер увесь світ визнає людські права!
Дівчинка-Укр.мова
Ти, мабуть, мене шануєш і не дозволиш, щоб мене вбили, але мене прогнали...Ти, мабуть, нічого вже не порадиш. Так я йду ні хати, ані куточка не маю.
Хлопчик
І чи завжди так було?
Дівчинка-Укр.мова
О, ні! Колись я була щасливою й багатою! Тоді інакше було: моя мати була вільна, славна. Увесь світ її знав. Так давно це було! А тепер?Усе змінилося. Я гірко плакала, сумними піснями свій біль і жаль виливала.А вже й тих пісень не хочуть почути, щоб світ не знав правди. Одні не можуть мене прийняти до своїх родин, до шкіл,до церков, бо вони бояться кари від чужої влади , а інші – байдужі – не мають часу ані місця для мене, - нащо витрачати силу, час і гроші, количужі свою мову їм дають.
(Забігає гурт дітей)
1 Яка бідна заплакана дівчинка!
2 Яка сумна сирота!
3 Звідки вона прийшла?
4 Куди ж вона йде?
5 Чому так плаче?
Хлопчик
Хто ти? Як тебе звати?
Дівчинка-Укр.мова
Я – Українська Мова. Мене виганяють з України. Я блукаю по чужині і не маю спокою...
Хлопчик
Нещаслива ти, наша рідна мово! Бідна мово! Ми тебе не забудемо! Ти будеш із нами жити – нам будеш оповідати вірші, казки, байки! Будеш співати нам пісні. Ти допоможеш нам пізнати країну наших батьків, дідів..
Укр. мова
Знаю, любі діточки. Ви мене шануєте, любите і не забуваєте; а що роблять ті, що мене не знають? Хто їм пісню заспіває, хто ж їх молитися рідною мовою навчить?
Діти
Бідні вони.
Укр. мова
Бідні й нещасні. Не можу йти далі. Проганяють мене зі школи, з церкви, з дому; хочуть мене вбити, а я ще живу і буду жити! Я буду жити в устах і серцях українських дітей, що мене – Укр. мову – не забувають і ніколи не забудуть.
Дівчинка 1
Залишайся з нами, Укр. мово! Ми тебе не будемо проганяти і не будемо забувати.

Рідна мова
Вона, як ніжна пісня колискова,
Заходить в серце й душу з ранніх літ,
Ця мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине в свій стрімкий політ.
О мово, ти, як дивная сопілка,
То звеселяєш, то хвилюєш нас,
Тобі вклонялась Леся Українка,
Й благословенний батько наш Тарас.
В тобі черпають силу життєдайну,
Ті, хто зі злом вступають у двобій.
У мові цій я бачу незвичайну
Твою красу, народе славний мій.


Як гірко, що така пісенна мова
Для декого „не в моді” стала вже,
Вони соромляться простого слова,
Невже це може статися, невже?
Ніхто не має права  забувати
Своєї мови рідної ніде,
Як ті пісні, які співала мати,
І як своє дитинство золоте.
О рідна мово! Твої  ніжні звуки –
Це радості і щастя глибина.
Так ти свята, як ті невтомні руки,
Що хліб ростять зі щедрого зерна.
Ти зіткана із сонця і блакиті,
Неначе доля чиста, осяйна,
Хоча багато різних мов на світі,
Але в моєму серці ти одна.
Любіть, вивчайте рідну мову,
Бо скільки ще не звіданого в ній
І бережіть, як пісню вечорову,
Як зірку ясну всіх земних надій.

Ведуча 2
Шановні гості! Ми були б дуже раді і щасливі, якби ви від сьогоднішнього свята залишили у своєму серці одну краплину любові до рідної мови.
Ведучий 1
Ми дякуємо всім, хто прийшов на наше свято. Від щирого серця вітаємо вас з Міжнародним днем рідної мови і бажаємо бути гордими з того, що ми є громадянами нашої країни, належимо до такого прекрасного,дотепного народу, маємо таку мальовничу Батьківщину, таку співучу, багату мову.
Ведуча 2
Тож шануймося, будьмо дбайливими господарями того, що маємо.
Плекаймо рідну мову в наших родинах.
Пісня „Родина, родина”(сл.В.Крищенко, муз.О.Злотник).